На підставі аналізу історії та тенденцій розвитку архітектурно-структурних рішень та елементної бази ЕОМ зроблено висновок про необхідність переходу під час створення ЕОМ наступних поколінь на якісно новий рівень організації обчислювального процесу. Сформульовано основні положення такого переходу, запропоновано один із засобів організації обчислювального процесу, заснований на використанні алгебри матриць, суттєвого збільшення інформаційної одиниці (операнда) та підвищення рівня внутрішньої мови ЕОМ. Наведено приклади організації нової машинної технології обробки інформації.

Розглянуто сучасні конструкції приводу валків (КПВ) станів ХПТ. Проаналізовано зміну осьових сил вздовж ходу робочої кліті. Показано головні недоліки існуючих конструкцій та висловлено рекомендації до КПВ станів ХПТ, які забезпечать необхідний рівень якості труб.

Поставлено і вирішено фундаментальну проблему сучасного розвитку обчислювальної техніки, суть якої полягає в розв'язанні протиріччя між інтеграційними процесами в мікроелектронній апаратурі (понадвелика інтеграція) і технологічним процесом обчислень, що, як і раніше, виконується в дрібних одиницях інформації (числах). Для ліквідації зазначеного протиріччя замість машинної арифметики створено машинну технологію (машинну алгебру) обробки інформації ЕОМ. З використанням оригінальної моделі розвитку обчислювальної техніки за поколіннями, отримано нові знання в області універсальних алгоритмічних систем. Уперше в Computer science як машинні команди ЕОМ запропоновано використовувати процедури машин нинішнього покоління, а як операнди (дані, мінімальні одиниці інформації), з якими працює машина, - складні структури даних сучасних ЕОМ. Запропоновано технологію збереження, транспортування й обробки алгебричних даних у машині нового покоління, що забезпечує так званий операндний "комфорт" в апаратурі для матриць, векторів фіксованого порядку і діапазону зміни їх елементів-чисел. Розроблено нову модель обчислення скалярних характеристик та норм алгебричних даних, яка дозволяє вирішити відому проблему "вузького горла" каналу зв'язку та узгодження швидкодії матричного процесора з обчислювальним засобом скалярної обробки, за умови використання матричного процесора в парі з базовою машиною чи багатопроцесорною системою. Для успішного вирішення проблеми розпаралелювання обчислювального процесу на рівні реалізації машинних операцій (процедур сучасних ЕОМ) застосовано математичний апарат інтерполяції та використано принцип забезпечення даними

Досліджено константні та змінні жанрово-стильові особливості драми Гергарта Гауптмана у контесті порівняльного літературознавства (генезу, становлення, концепцію особистості, поетику конфлікту). Розглянуто естетичну та філософську еволюцію художнього мислення драматурга, стильову специфіку його письма - синкретизм натуралізму з неоромантизмом і символізмом. З'ясовано спільні та відмінні засади, які визначають принципи натуралістичного об'єктивізму у драмах Г.Гауптмана "Перед сходом сонця", "Свято перепросин", "Самотні", "Ткачі", "Візник Гнешель", "Розе Берд", "Перед заходом сонця" у компаративістському зіставленні з творами І.Франка, Л.Українки та В.Винниченка. Здійснено аналіз естетичної концепції особистості та з'ясовано специфіку поетики конфлікту у п'єсах Г.Гауптмана "Перед сходом сонця", "Самотні", "Колега Крамптон", "Боброва шуба", "Затоплений дзвін", "Міхаель Крамер" у співвідношенні з творчістю українських драматургів І.Франка, Л.Українки, В.Винниченка.

Досліджено період становлення композиторської індивідуальності Д. Шостаковича, здійсненено новий інтонаційний аналіз перших симфоній композитора, розглянуто симфонії Г. Малера. Для розвТязання проблеми звТязку симфонізму Д.Шостаковича і Г. Малера обгрунтовано підхід, основу якого складає концепт руху як структуруючого та музично-драматичного фактору. Виконано в зазначеному ракурсі аналіз Д. Шостаковича і Г. Малера дозволило вивчати логіку структурування музичного матеріалу, визначити драматургічну стратегію творів, простежено різні стадії процесу виникнення і метаморфоз смислів та зробити висновок щодо природи музичного мислення композиторів. Огляд доробку Д. Шостаковича і Г. Малера та історичного контексту, що оточував композиторів, в контексті концепту руху виявив своєрідність їх творчого методу, а також надав можливість краще осягнути панораму художніх пошуків митців першої половини XX ст. загалом.